Топ проблем кібербезпеки бізнесу

Кібербезпека бізнесу за останні роки стала помітно складнішою. Сьогодні компанії рідко стикаються з однією очевидною проблемою: за даними Verizon, у 2025 році людський фактор фігурував приблизно у 60% підтверджених витоків, участь третіх сторін становила 30%, а експлуатація вразливостей — зросла на 34%.

На наш погляд, для бізнесу особливо небезпечним є поєднання кількох недоліків безпеки одночасно: слабких рішень на рівні управління, прогалин у процесах і технічних недопрацювань. Ми часто бачимо це в проєктах Datami: «на папері» захист є, але на практиці ризики накопичуються на стиках — між людьми, ІТ-середовищем, підрядниками та управлінськими рішеннями.

Що вважається проблемою кібербезпеки

Під проблемами кібербезпеки зазвичай розуміють технічні, організаційні або управлінські чинники, які створюють слабкі місця в захисті ІТ-систем і підвищують ймовірність кіберінциденту. Інакше кажучи, це не лише вразливості в інфраструктурі або помилки в налаштуваннях. Проблемою може бути відсутність стратегії, нестача контролю і недооцінка ризиків з боку керівництва. 

Ми помітили, що бізнес зазвичай стикається не з однією окремою проблемою, а з їхнім поєднанням. Під час аудитів безпеки та проєктів із перевірки захищеності виявляється, що технічні недоліки майже завжди доповнюються організаційними прогалинами або управлінськими помилками. А отже, оцінювати їх слід не ізольовано, а в загальній картині ризиків компанії.

Типи проблем кібербезпеки

На практиці зручно розглядати проблеми ІТ-безпеки щонайменше у двох ключових аспектах: 

1. Класифікація за природою чинників

2. Класифікація за керованістю

Рівні критичності проблем кібербезпеки

Не всі проблеми безпеки інформаційних технологій однаково впливають на кібербезпеку бізнесу. Одні створюють фоновий ризик, інші безпосередньо підривають стійкість компанії і роблять навіть формально впроваджені заходи захисту малоефективними. Тому під час оцінювання ми враховуємо не лише сам факт наявності, а і її критичність:

• Критичний рівень. Проблема руйнує кіберзахист на фундаментальному рівні. За її наявності інші заходи захисту працюють слабо або не працюють зовсім.
• Високий рівень критичності. Потребує першочергового вирішення. Проблемний чинник ще не руйнує всю систему цілком, але вже створює високий ризик серйозного інциденту, фінансових втрат або зупинки процесів.
• Середній рівень. Вплив залежить від контексту: масштабу бізнесу, галузі, зрілості інфраструктури, кількості підрядників, вимог регуляторів та інших чинників. Такі ризики не можна ігнорувати, але їхній пріоритет визначається індивідуально.

Найчастіша помилка бізнесу — оцінювання проблеми лише за помітністю. Проте найнебезпечніші ризики не завжди є найочевиднішими. Нерідко причиною серйозних технічних інцидентів стають саме базові управлінські та організаційні прогалини, тоді як проблеми комп'ютерної безпеки є лише їхнім проявом.

Топ-9 проблем кібербезпеки бізнесу

I. Критичний рівень

1. Недооцінка кіберризиків

На наш погляд, це коренева проблема, з якої виростають багато інших. Поки керівництво сприймає кібербезпеку як другорядне технічне питання, а не як частину стійкості бізнесу, система захисту не може працювати повноцінно. Не з’являється потрібний бюджет, не вибудовуються процеси, не призначаються відповідальні, а рішення відкладаються до першого серйозного інциденту.

З власного практичного досвіду можемо сказати, що саме тут найчастіше починається ланцюг майбутніх проблем, пов’язаних з кібербезпекою. Компанія може інвестувати в окремі інструменти захисту, але при цьому не сприймати кіберризики як чинник, що впливає на безперервність бізнесу, фінанси, репутацію та відносини з клієнтами. У результаті кібербезпека залишається формальністю і не стає частиною управлінського порядку денного.

2. Відсутність системного підходу

Навіть за розуміння загроз компанія може залишатися вразливою, якщо захист будується безсистемно. Наші фахівці часто фіксують це під час аудитів безпеки: є окремі рішення, впроваджено деякі засоби захисту, періодично виконуються разові перевірки, але все це не зібрано в єдину систему.

Без стратегії та зрозумілої архітектури безпеки компанія починає жити в режимі постійного “латання дірок”. Один ризик закрили, інший залишився без уваги. Один інцидент опрацювали, але висновки не вбудували в процеси. У підсумку бізнес не запобігає загрозам, а весь час наздоганяє їх.

3. Низька культура кібербезпеки

Про людський фактор говорять часто, але зазвичай надто поверхово. Проблема не лише у помилках співробітників, а й у тому, що без нормальної культури кібербезпеки компанія щодня створює нові точки ризику власними руками.

Ми регулярно бачимо це під час перевірок безпеки клієнтів: слабкі паролі, необережна робота з поштою, передавання доступів, ігнорування базових правил, відсутність звички повідомляти про підозрілі дії. Усе це виглядає як дрібниці, доки вони не перетворяться на інцидент.

При цьому важливо розуміти: низька культура безпеки рідко виникає сама по собі. Зазвичай це наслідок того, що тема кібербезпеки не сприймається серйозно на рівні управління. Якщо керівництво не задає пріоритет, співробітники теж не ставитимуться до неї як до реальної частини своєї відповідальності. Тому ми розглядаємо культуру як критичну проблему, але вторинну щодо усвідомлення ризиків і системного підходу.

II. Високий рівень

4. Нестача або недостатня досвідченість фахівців

Для багатьох компаній це справді болюча тема. Навіть коли керівництво розуміє значущість кібербезпеки, на практиці виявляється, що всередині бізнесу не вистачає людей, здатних вибудувати захист, підтримувати його на потрібному рівні та ухвалювати зрілі рішення у складних ситуаціях.

Ми часто спостерігаємо дві крайнощі. Перша — коли питання безпеки розподілені між ІТ-фахівцями, для яких це лише одне з багатьох завдань. Друга — коли окремі функції формально передані профільним співробітникам, але команда не має достатнього досвіду для роботи з реальними ризиками, складними архітектурами та сучасними сценаріями кібератак.

Ця проблема серйозна, але все ж не фундаментальна. На відміну від недооцінки ризиків або відсутності стратегії, її можна вирішувати через зовнішню експертизу, аутсорсинг, MSSP-модель, залучення вузькопрофільних фахівців і автоматизацію частини процесів. Ми з власного досвіду знаємо, що для багатьох компаній саме такий шлях виявляється найреалістичнішим і економічно виправданим.

5. Наявність вразливостей у кібербезпеці

Слабкі місця є практично в будь-якій інфраструктурі. Питання не в тому, чи існують вони взагалі, а в тому, чи вміє компанія виявляти, оцінювати та усувати вразливості до того, як ними незаконно скористаються.

Провівши сотні пентестів і аудитів безпеки, ми можемо впевнено заявити: майже завжди проблема не в самому факті наявності вразливостей, а у відсутності процесу роботи з ними. Десь не вистачає регулярної перевірки, десь немає пріоритезації, десь критичні слабкі місця відкладаються «на потім», бо бізнесу здається, що ризик не настільки терміновий.

6. Зростання кількості та складності кібератак

Це вже зовнішній чинник, на який окрема компанія не може вплинути. Бізнес не здатен зупинити загальне зростання кількості атак, розвиток нових сценаріїв компрометації чи ускладнення інструментів зловмисників. Проте він може до цього адаптуватися.

Атаки стали не лише частішими, а й складнішими: поряд із масовими автоматизованими сценаріями бізнес дедалі частіше стикається з більш продуманими і тривалими кіберкампаніями, зокрема APT-атаками, які націлені на приховане проникнення, закріплення в інфраструктурі та поступовий розвиток доступу.

Ми констатуємо, що кібератаки стали також прицільнішими. Зловмисники краще використовують автоматизацію, швидше знаходять слабкі місця, активніше працюють через підрядників, облікові дані, хмарну інфраструктуру та людський фактор.

Утім, у нашому рейтингу ця проблема стоїть нижче за керовані внутрішні чинники. Причина зрозуміла: зовнішня загроза небезпечна завжди, але якщо всередині компанії вибудувані правильні процеси, стратегія і контроль, адаптуватися до мінливого ландшафту атак набагато простіше.

III. Середній рівень

7. Проблеми ланцюга постачання

Захищеність компанії сьогодні дедалі частіше залежить не лише від неї самої, а й від підрядників, постачальників, інтеграторів, хмарних сервісів і платформ. Що більше в бізнесі цифрових зв’язків із зовнішнім середовищем, то вищий ризик, що слабка ланка опиниться не всередині компанії, а поруч із нею.

Під час перевірок кібербезпеки ми часто помічаємо, що клієнти досить уважно ставляться до власної інфраструктури і значно слабше контролюють зовнішні залежності. При цьому саме через підрядників, доступи сервісних команд, сторонні компоненти та рішення нерідко відкриваються додаткові сценарії атаки.

Ця проблема справді зростає, але її критичність залежить від зрілості та масштабу бізнесу. Для компаній із розвиненою екосистемою партнерів вона може бути дуже суттєвою. Для організацій із простішою структурою — не завжди перебуває у верхній частині списку ризиків.

8. Регуляторний тиск і юридична відповідальність

Для багатьох компаній тема кібербезпеки стає пріоритетною не лише через загрози як такі, а й через вимоги регуляторів, контрактні зобов’язання та потенційну юридичну відповідальність. Це стосується галузевих стандартів, вимог до захисту даних, зобов’язань перед клієнтами та партнерами, а також наслідків інцидентів з погляду штрафів і претензій.

На наш погляд, це важливий чинник, але все ж не першопричина вразливості. Сам по собі регуляторний тиск не робить компанію більш вразливою. Радше він виступає зовнішнім стимулом: змушує переглядати процеси, підвищувати зрілість захисту і ставитися до кібербезпеки не як до опції, а як до обов’язкового елемента бізнесу.

9. Неконтрольоване зростання NHI (Non-Human Intelligence)

Проблема управління машинними NHI поки що помітно недооцінена, хоча в низці компаній уже стала практичною проблемою. Йдеться про нелюдські ідентичності — сервісні акаунти, токени, ключі, інтеграційні облікові записи, автоматизовані доступи та інші сутності, які беруть участь у роботі інфраструктури і застосунків, але не належать конкретним користувачам.

Ми помітили, що в міру зростання інфраструктури такі ідентичності починають множитися дуже швидко. Їх створюють для сервісів, інтеграцій, скриптів, контейнерів, хмарних середовищ, CI/CD-процесів. З часом частина з них перестає контролюватися належним чином: доступи стають надмірними, строки використання не відстежуються, а самі сутності виявляються майже невидимими для компанії.

Чому ця проблема поки що на середньому рівні? Тому що для значної частини бізнесу вона ще не виглядає пріоритетом номер один. Зазвичай найгостріше вона проявляється в компаніях зі зрілою, розподіленою і насиченою ІТ-інфраструктурою. Але ми вже бачимо закономірність: що активніше бізнес автоматизується і використовує хмарні та інтеграційні сценарії, то швидше неконтрольоване зростання NHI виходить із категорії «нішевої теми» в реальний ризик.

Що об’єднує всі ці проблеми

Якщо подивитися на них у зв’язці, стає помітним головне: більшість серйозних ризиків починається не з атаки і не з конкретної вразливості. Найчастіше все починається раніше — з недооцінки загроз, відсутності системного підходу та слабкої внутрішньої культури безпеки. Уже потім на цьому тлі накопичуються технічні слабкі місця, кадрові обмеження та зовнішні ризики.

Тому в роботі з кібербезпекою Datami рекомендує починати не з хаотичного набору захисних заходів, а з тверезої оцінки реального стану компанії: як влаштоване управління безпекою, де перебувають ключові прогалини і які з них справді критичні для бізнесу.

Топ проблем залежно від масштабу бізнесу

Пріоритетність проблем кібербезпеки компанії залежить від її масштабу: на різних етапах бізнес стикається з різними типами викликів. Тому підхід до усунення кіберпроблем великих корпорацій відрізняється від рішень для малого бізнесу.

Ось найпоширеніші проблеми кібербезпеки за розмірами компаній:

Для стартапів (до 50 співробітників)

• Наявність вразливостей. Безпека часто поступається швидкості розробки, тому слабкі місця накопичуються від самого початку.
• Відсутність системного підходу. Процеси ще не вибудувані, і захист тримається на окремих людях, а не на системі.
• Регуляторний тиск. Вимоги клієнтів, інвесторів і стандартів часто стають першим тригером для наведення ладу.

Для малого та середнього бізнесу (до 250 співробітників)

• Низька культура кібербезпеки. Співробітники рідко навчені, а правил безпеки дотримуються формально або не дотримуються зовсім.
• Нестача фахівців. Питання кібербезпеки зазвичай закриваються силами ІТ-відділу без достатньої профільної експертизи.
• Недооцінка кіберризиків. Поширена помилка — вважати, що невеликий бізнес нецікавий зловмисникам.

Для великих компаній (250+ співробітників)

• Відсутність системного підходу. Навіть за великих ресурсів безпека часто залишається розрізненою між командами та підрозділами.
• Проблеми ланцюга постачання. Що більше підрядників та інтеграцій, то вищий ризик атаки через зовнішню ланку.
• Неконтрольоване зростання NHI. Сервісні акаунти, токени та ключі накопичуються швидше, ніж компанія встигає їх контролювати.

Практичні рекомендації від експертів Datami

У цьому блоці ми зібрали практичні поради, які фахівці Datami найчастіше дають своїм клієнтам для розв'язання ключових проблем кібербезпеки.

Як оцінити рівень кіберзахисту своєї компанії

Реальний стан кіберзахисту зможе показати експертна перевірка кібербезпеки. Орієнтовну оцінку рівня захищеності можна отримати, якщо чесно відповісти на низку базових запитань. Такий чекліст не замінює професійну перевірку, але допомагає швидко побачити проблемні місця: на рівні управління, процесів, людей, інфраструктури та контролю доступу.

Чекліст для самодіагностики

1. Управління та пріоритети

• Керівництво компанії сприймає кібератаку як реальну бізнес-загрозу, а не як абстрактний ризик?
• У компанії є виділений бюджет на кібербезпеку?
• Питання кібербезпеки обговорюються на рівні керівництва хоча б раз на квартал?

2. Стратегія та процеси

• У компанії є задокументована стратегія, політика або базові правила кібербезпеки?
• Чи є план реагування на кіберінциденти?
• Чи проводяться регулярно аудити, перевірки або оцінки рівня захищеності?

3. Співробітники та культура безпеки

• Нові співробітники проходять вступний інструктаж із кібербезпеки?
• Співробітники вміють розпізнавати фішингові листи та інші базові загрози?
• У компанії діють зрозумілі правила щодо паролів, двофакторної автентифікації та роботи з даними?

4. Експертиза та відповідальність

• У компанії є конкретний відповідальний за кібербезпеку — всередині команди або на аутсорсі?
• ІТ-фахівці мають актуальні знання у сфері кіберзахисту?
• Компанія розуміє, до кого звертатися у разі інциденту?

5. Технічний захист

• Системи та програмне забезпечення оновлюються регулярно?
• Чи проводиться регулярне сканування на вразливості?
• Резервні копії створюються регулярно та зберігаються окремо від основних систем?

6. Моніторинг і стійкість до атак

• Компанія відстежує актуальні кіберзагрози для своєї галузі?
• Підозріла активність фіксується в режимі, близькому до реального часу?
• Чи впроваджено базові заходи захисту від ransomware і DDoS-атак?

7. Підрядники та зовнішні залежності

• Вимоги щодо кібербезпеки включені до договорів із підрядниками та постачальниками?
• Доступ третіх сторін до систем обмежений і контролюється?
• Сторонні сервіси, бібліотеки та зовнішні компоненти регулярно перевіряються на безпеку?

8. Регуляторика та дані

• Компанія розуміє, які регуляторні вимоги до неї застосовуються?
• Чи є процедура повідомлення про витоки даних?
• Відповідальність за захист персональних і чутливих даних закріплена всередині компанії?

9. Доступи та машинні ідентичності

• Компанія знає, скільки в неї сервісних акаунтів, API-ключів і токенів та де вони використовуються?
• Доступи автоматизованих систем регулярно переглядаються і відкликаються за потреби?
• Для облікових записів і сервісних сутностей застосовується принцип мінімальних привілеїв?

Як інтерпретувати результат

Якщо на більшість запитань відповідь «так», у компанії вже є базовий рівень зрілості, на який можна спиратися далі.

Якщо ж відповіді переважно «ні» або «не впевнені», це зазвичай означає, що проблеми вже є — просто частина з них поки не стала помітною. Для Datami особливо показовими є такі сигнали, як відсутність стратегії, неясна відповідальність, слабка робота з вразливостями та відсутність контролю за доступами.

Висновок

У цій статті ми розглянули ключові проблеми кібербезпеки бізнесу за рівнем критичності — від базових управлінських чинників до технічних і зовнішніх викликів. Найкритичнішими залишаються управлінські чинники, і саме вони визначають, наскільки ефективно бізнес може контролювати інші ризики. 

Ключові проблеми кібербезпеки не існують ізольовано: вони накопичуються і підсилюють одна одну. Тому для бізнесу пріоритетом має бути не точкове «закриття» ризиків, а побудова цілісної системи кіберзахисту, яку варто розпочати з професійної перевірки безпеки — аудиту, пентесту або комплексної оцінки захищеності. 

Це дозволить об’єктивно оцінити стан систем і ефективно спланувати усунення проблем кібербезпеки.